украинский язык какая языковая группа
Древний, многогранный, уникальный: интересные факты об украинском языке
9 ноября отмечаем День украинской письменности и языка. Еще есть время избавиться от самых досадных языковых ошибок. Освитория и Шарп собрали их в одном материале.
Далее текст на языке оригинала.
Будь ласка, пишіть окремо «будь ласка».
Це усталене словосполучення пишеться окремо, без дефіса та виділяється з обох боків комами. Тут немає частки «будь-«, а є окреме слово. Це змінене словосполучення «будьте ласкаві».
На жаль, дехто неправильно пише «на жаль».
Теж пишемо окремо та виділяємо комами. Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, пишемо окремо. Можна уявити речення, де значення слова «жаль» цілком зрозуміле: «На жаль наклався ще й біль». Тим паче, правило працює, якщо між словами можна додати означення до цього іменника. Наприклад: «На превеликий жаль».
Внаслідок роздумів заміняємо канцеляризм «у результаті»
Внаслідок — це прийменник, що утворений із поєднання непохідного прийменника «в» та іменника «наслідок». Такі складні слова за правилами української мови маємо писати разом. А ось прийменникова сполука «в результаті» пишеться завжди окремо.
З-поміж прийменників запам’ятайте «з-поміж».
Складні прийменники, першою частиною яких є «з-» та «із-«, пишуться через дефіс.
Поширена помилка, яку можна почути навіть у публічних промовах: казати «Я рахую» у значенні «Я вважаю». Це калька з російської. Заразом варто запам’ятати українське слово «решта». У магазинах ми беремо саме її, а не «здачу». Колись цей варіант вважався допустимим, але в українській мові уникають скалькованих віддієслівних іменників. А замість «здача іспитів» правильно казати «складання іспитів».
Перекрутити можна мимохіть те слово, яке вчили мимохідь.
Все просто: два різні слова — два різні сенси. Мимохіть — без певного наміру, ненароком, всупереч власній волі. Мимохідь — не зосереджуючись на чомусь; на бігу, по дорозі. Тобто речення означає: «Не хотіли перекрутити слово, але так сталося, бо вчили його не ретельно, не зосереджуючись».
Протягом осені не стій на протязі.
Ще одна типова помилка: калька «на протязі чогось» замість «протягом чогось». Тому що протяг — це потік повітря, що в замкненому просторі виникає через отвори, розташовані один проти одного. Скажімо: «У квартирі — протяги». Коли ж маємо сказати щось про проміжок часу, слід говорити «протягом» або «впродовж».
Бракує знань, бо був відсутній на уроці.
Відсутній — так ми кажемо зазвичай про істоту. Якщо ж чогось не вистачає, тоді краще сказати «бракує».
При нагоді ця річ стане мені в пригоді.
Теж різні слова з різними значеннями, які регулярно плутають. «Нагода» — це зручні обставини, момент, який підходить для чогось. А ось «пригода» — це потреба, користь або ж несподівана подія. Тож речення можна пояснити так: «У потрібний момент ця річ буде мені корисною».
Навчаємо практичних навичок.
Плутанина інколи виникає з відмінком іменника, який іде після дієслова «навчати». Навчати можна лише чогось, а не чомусь.
Брав участь та посів перше місце.
Скальковану конструкцію «приймати участь» завжди варто замінювати на стилістично правильний варіант «брати участь». А місця, відповідно, не «займають», а «посідають».
Вчитель дозволяє повторювати, бо це дає змогу запам’ятати.
«Дозволяти» — це слово в українській мові переважно має значення «давати дозвіл». Якщо ж вживається не в прямому значенні, а йдеться про якусь отриману можливість, краще використати варіант «давати змогу».
Перебувають біля школи, що розташована на вулиці.
Слово «знаходитися» у значенні «десь перебувати, розміщуватися» не вживаємо. Замість цього є такі слова: «розташовуватися» — про географічне положення, «міститися» — входити до складу, бути всередині, «перебувати» — людям у певному місці.
У нас є унікальні кольори: барвінковий (світло-блакитний, колір квітів барвінку), жаристий (яскраво-червоний, колір жару), капуциновий (відтінок коричневого), миртовий (відтінок темно-зеленого), смарагдовий (яскравий відтінок синювато-зеленого, колір коштовного смарагду), кубовий (насичено-синій, індиго), бразолійний (глибокий темно-синій, колір сандалу), прюнелевий (відтінок чорного, колір стиглих ягід шовковиці), кармазиновий (темно-малиновий).
Маємо двадцять синонімів до слова «любов»: кохання, любощі, любість, любва, близькість, роман, фіґлі-миглі, амури, прив’язаність, відданість, повага, пошана, шаноба, інтерес, потяг, пристрасть, уподоба, жага, захопленість, жадання.
Десять синонімів до слова «вчитель»: напутник, направник, наставник, викладач, викладовець, навчитель, педагог, освітянин, просвітник, просвітянин.
Декілька цікавих фактів про українську мову:
Двоїна – втрачена ознака української мови, про яку сьогодні мало хто знає. Наприклад, казали не «два слова», а «дві слові». Двоїну примусово вилучили у 1933 р. задля знищення рис української мови, які відрізняли її від російської.
В українській мові існує три форми майбутнього часу: проста, складна і складена.
У 1918-1920 рр. українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.
Надавати усім словам зменшувально-пестливу форму – це мабуть не тільки особливість мови, а й особливість нашого народу. Навіть державний гімн містить пестливі слова типу «сторонці». Та що там – навіть «воріженьки» у нас звучить надзвичайно лагідно.
Попри пестливе звернення до воріженьків, українці все ж сильний народ, який вміє за себе постояти. Про це свідчить словник синонімів, у якому найбільше синонімів, аж 45, має слово «бити».
Найбільша кількість слів в українській мові починається з літери «П». Найменш уживаною виявилась літера «Ф». У більшості випадків, слова які починаються з цієї літери, запозичені з інших мов. А ви ніколи не помічали, як старенькі люди вимовляють замість «Ф» – «ХВ»? (фіртка – хвіртка, фанера – хванера, Федір – Хведір).
7 відмінків іменника, до яких ми звикли, вирізняють українську мову серед східнослов’янських. Сьомий, кличний відмінок, існує лише в граматиці древніх мов: латині, грецькій та санскритській граматиці.
В українській мові дві букви «г». Раніше, одна із них, яка позначається як «ґ», була вилучена з уживання, але в 90-ті роки знову увійшла в українську мову.
Назви всіх дитинчат тварин в українській мові відносяться до середнього роду.
Починаючи з ХVIII ст. і до ХІХ ст. в українській мові використовувалося до п’ятдесяти різних систем письма! Тому за кількістю орфографії українська мова перевершує навіть найскладнішу – монгольську.
В кінці XVI ст. – на початку ХІХ ст. в Україні використовувалася система письма під назвою «козацький скоропис», у якій начертання деяких букв відрізнялися від прийнятих у кирилиці.
Українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс). До округу входить Чикаго разом з передмістями. А українська мова була обрана як одна з найбільш вживаних мов у даній місцевості.
Сучасна українська мова налічує близько 256 тис. слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються до сьогодні.
Івана Котляревського вважають основоположником нової української мови. Офіційно вважається, що саме після видання його «Енеїди», наша мова була прирівняна до літературної.
Значна кількість вживаних до сьогодні українських слів та мовних коренів прийшли до нас ще з часів трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні дохристиянських часів та значний слід у древньо-індійській мові – санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тис. р.
Скільки української мовної території, стільки й української державності. Шануймося, Бандерівці!
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке.
Украинский язык
Славянская группа Восточнославянская подгруппа
В связи с вандализмом редактирование этой страницы закрыто для незарегистрированных и новых участников.
С просьбой о снятии защиты обращайтесь на страницу Наука:Защита страниц.
СодержаниеРаспространённостьРаспространение украинского языка На УкраинеВ других государствахДиалектыНа востоке и юге Украины, в центральных областях, многие украинцы говорят на смеси украинского и русского языка (на так называемом суржике ), который совмещает в основном украинскую грамматику и фонетику со смешанной русско-украинской лексикой. Говоры северного наречия отличаются целым рядом пережиточных элементов. Главнейшие из них таковы: Из отличительных же особенностей южных наречий следует отметить: Западная подгруппа южноукраинского наречия имеет значительно меньшее распространение, чем восточная, и по сравнению с последней отличается в основном: ПисьменностьАа Бб Вв Гг Ґґ Дд Ее Єє Жж Зз Ии Іі Її Йй Кк Лл Мм Нн Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц Чч Шш Щщ Ьь Юю Яя Кроме того, в качестве разделительного знака (аналога русского |ъ|) используется апостроф : |з‘їзд| (съезд); часто апостроф соответствует и русскому разделительному |ь| — если по правилам украинской фонологии смягчение невозможно: |сім‘я| (семья). История письменности и орфографические системыВ XVIII—XIX вв. существовали и конкурировали несколько систем украинского правописания с разным составом алфавита и основанные на разных принципах. Их можно разделить на три основные группы: ФонетикаВ современном украинском литературном языке насчитывается 38 фонем, из них 6 гласных и 32 согласных. Гласные делятся на переднерядные (і, и, е) и заднерядные (а, о, у). Согласные делятся по месту образования на Произношение букв близко к русскому, со следующими основными отличиями: Более тонкие отличия в произношении таковы: Кроме указанных фонетических особенностей литературного украинского языка, важными характерными фонетическими чертами его являются: МорфологияВ морфологии следует отметить такие особенности: Существительные и прилагательные изменяются по семи падежам : В украинском языке четыре времени глаголов : Как и в русском языке, в настоящем и будущем времени глаголы изменяются по лицам и числам, а в прошедшем (и давнопрошедшем) — только по числам, а в единственном числе по родам. ЛексикаОснову лексики составляют слова общеславянского происхождения, но есть много слов, образовавшихся в украинском языке в период его самостоятельного исторического развития. Существует обширный пласт лексики, заимствованой из польского. Лексика украинского языка имеет много общего также с русским, белорусским, словацким языками. На уровне разговорного языка много общего с русским и белорусским, литературный язык (термины, понятия и т. п.) имеет много общего с польским и словацким. Ближе всего лексика украинского языка к белорусскому (около 75% общей лексики), польскому, словацкому, болгарскому (около 70%), русскому, чешскому (около 60%). [источник?] ИсторияС развитием экономических связей между отдельными частями Украины и начавшимся на этой почве процессом создания национальных связей наступает новый этап в продвижении в литературу народных говоров. Правда, идея перевода книг церковных на народный язык далеко не всеми признавалась, и выдвигалась мысль о том, что народным языком можно писать только толкования к церковной литературе. Но во всяком случае продвижению народных говоров открывалось широкое поле в связи с реформатскими движениями, что отразилось в таких, например, памятниках, как «Пересопницкое евангелие», сочинения Ивана Вишенского и др. Это влияние народных говоров нарушалось благодаря насильственному внедрению польского языка (а через него и латинского), так как со второй половины XVI в. Украина была захвачена Польшей. Несмотря на искусственный книжный характер языка литературы XVII—XVIII вв., струя чисто народной речи пробивается все сильнее в произведениях, близких к «простым» людям, — интермедиях, разных виршах и т. п., иногда у отдельных писателей (Галятовского, Некрашевича, Конисского и др.). В конце XVIII в. в связи с присоединением Украины к России усиливается влияние русского языка (например, в сочинениях украинского философа Григория Сковороды ). В первой половине XIX в. сформировался современный литературный украинский язык. Творцом его считается великий украинский поэт, революционный демократ Т. Г. Шевченко. Шевченко окончательно закрепил как основу литературного украинского языка живой разговорный язык украинского крестьянства и вместе с тем неизмеримо обогатил и усовершенствовал украинский язык, возвысив его на уровень подлинно литературного языка, обладающего разносторонней лексикой, насыщенного эмоционально яркими образами, богатого синонимикой и звучной ритмикой. В пламенных обличительных стихах Шевченко, направленных против угнетателей народа, в его лирических и эпических произведениях с неподражаемым мастерством даны образцы истинно народного языка, черпающие свою мощь из неиссякаемого родника народного творчества (песен, сказок, дум). Значение Шевченко для развития литературного украинского языка огромно ещё и потому, что он не замыкался в рамках исключительно разговорного языка, обогащая литературный украинский язык интернациональными словами, необходимыми заимствованиями из других языков, в первую очередь — из русского языка, неологизмами, славянизмами, употребляемыми в различных стилистических планах. Благодаря творчеству Шевченко литературный украинский язык не только предстал в неведомом до тех пор блеске, обогащенный из сокровищницы живого народного языка, но и стал широко известен за пределами Украины. Изучая историю развития украинского литературного языка в XIX в. и начале XX в., ни в коем случае нельзя упускать из виду, что украинский язык в прошлом был языком колониально угнетенного народа и третировался как «мужицкое наречие», «областной говор» вплоть до Октябрьской революции. Вынужденно ограниченный почти исключительно сферой художественной литературы, украинский язык претерпел немало репрессий и ограничений со стороны царского правительства. Последовательное и систематическое искоренение украинского языка нашло свое наиболее дикое отражение в знаменитом валуевском циркуляре 1863 г., наложившем запрет на печатание учебной и научно-популярной литературы на украинском языке под тем предлогом, что «самый вопрос о пользе и возможности употребления в школах этого наречия не только не решен, но даже возбуждение этого вопроса принято большинством малороссиян с негодованием, часто высказывающимся в печати. Они весьма основательно доказывают, что никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может и что наречие их, употребляемое простонародьем, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши». С неимоверными трудностями украинский язык преодолевал подобные полицейские рогатки, но развиваться нормально в таких условиях, безусловно, не мог, тем более что дальнейшее усиление колониального гнёта в Украине привело почти к полному изгнанию украинского языка изо всех областей культурной и общественно-политической жизни. В 1876 г. царское правительство специальным указом запретило печатание и ввоз какой бы то ни было литературы на украинском языке. Этот указ оставался в силе и ревностно применялся вплоть до революции 1905 г., которая вынудила царское правительство дать некоторые послабления, просуществовавшие очень недолго и уничтоженные в период реакции. (Впрочем, по другим сведения, указ 1876 г. практически не соблюдался с самого начала.) Царский режим неимоверно глушил и временами почти совершенно устранял малейшие возможности для развития украинского языка, но ему не удалось и не могло удаться полицейскими мерами окончательно искоренить украинский язык, так как существовал живой народный язык, остающийся неизменной основой для литературного языка. Украинский язык
около 43-47 млн [3] [4] [5] | |
| См. также: Проект:Лингвистика | |
Польша (региональный) [1] 
Хорватия (региональный) [1] 
Босния и Герцеговина (региональный) [1] 
Сербия (региональный) [1]
С 1850 по 1918 год русинский (украинский) язык был краевым языком в Королевстве Галиции и Лодомерии в составе Австрийской империи и Австро-Венгрии (Краевая Конституция Королевства Галиции и Лодомерии с Великим княжеством Краковским и княжествами Освенцима и Затора р.1 ст.4). [65]
С 1920 по 1992 год украинский язык официально использовался Правительством УНР в изгнании.
В Украинской ССР украинский язык официально использовался (Декрет Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета «О применении во всех учреждениях украинского языка наравне с великорусским») с 1920 по 1989 год и был государственным (Закон Украинской Советской Социалистической Республики «О языках в Украинской ССР») с 1989 по 1991 год.
С 1938 по 1939 год украинский язык был официальным в автономной Подкарпатской Украине в составе Чехословакии.
